НОВОСТИ ФУТБОЛА | СТАТЬИ | ОБЗОРЫ | ВИДЕО | РЕЗУЛЬТАТЫ LIVE | КОНТАКТЫ | КОТИРОВКИ
    

###Скромна чарівність буржуазії. Динамо та французькі провінціали ###

"Сент-Етьєн", "Ланс", ПСЖ, "Бордо", "Ліон"...- На п'ятьох у цих представників французького чемпіонату 28 (!) чемпіонських титулів. То славні команди, з якими в своїй довгій єврокубковій історії зустрічалася командакиївського "Динамо". "Сент-Етьєну" кияни програвали ще в часи розквіту Блохіна-гравця в чвертьфіналі Кубка Європейських чемпіонів сезону 1975/76- "Ліону" український гранд поступався в групі Ліги чемпіонів 2006/07. З ПСЖ у "Динамо" аж три дуелі, з яких успішна тільки одна (в рамках чвертьфіналу Кубка УЄФА 2008/09). "Бордо" кияни досить несподівано поступилися в Лізі Європи в сезоні 2012/13 на стадії 1/16-ї фіналу...- Єдина команда з цього списку, кому кияни не програвали – то "Ланс". З чемпіоном Франції 1998-го року, а нині аутсайдером Ліги 1, "Динамо" зустрічалося на груповому етапі Ліги чемпіонів 1998/99. Домашня нічия і виїзна перемога 3:1 стали гідним здобутком киян в тій дуелі.

Але список французьких суперників "Динамо" не повний...- Була ще дуель з таким собі "Лавалем" – з командою з маленького провінційного містечка, котре знаходиться на заході Франції, на перетині історичних областей Бретань, Нормандія і Анжу. Ця команда ніколи не ставала чемпіоном Франції. Ба більше: вона має в своїй історії тільки 13 сезонів в елітному французькому дивізіоні і 5-те місце як краще досягнення у Лізі 1. Великих перемог у "Лаваля" дві – в Кубку французької ліги колектив тріумфував у 1982-му році, а потім – в 1984-му. Власне, здобувши право виступити в Кубку УЄФА 1983/84, лавальці в першому ж раунді турніру зійшлися з київським "Динамо". Після нічиєї 0:0 у Києві, французи дуже несподівано тріумфували вдома 1:0.

Та перемога стала історичною для скромної команди. В наступному раунді "Лаваль" поступився віденській "Аустрії", тож звитяга над київським "Динамо" назавжди увійшла до історії цього клубу як незабутній єврокубковий тріумф.

І як перед матчами "Динамо" проти "Генгама" не згадати цю сторінку з історії київського клубу? "Генгам", звісно, не "Лаваль", але теж команда далеко не з передовиків. Бретонці грають 12-й сезон у Лізі 1 і мають в своєму тріумфальному списку всього-на-всього дві перемоги в Кубку Франції.

Кубок УЄФА 1983/84. 1/32 фіналу

1-й матч

14 вересня 1983-го року. Київ. 19:00

Стадіон: Республіканський. 49 800 глядачів

Головний арбітр: Еркан Вексель (Туреччина)

"Динамо" (Київ, СРСР) – "Лаваль" (Франція) 0:0

"Динамо": Михайло Михайлов, Олег Кузнєцов, Сергій Балтача, Валерій Черников, Анатолій Дем'яненко, Володимир Лозинський, Леонід Буряк (Олександр Заваров 65), Андрій Баль, Віктор Хлус, Вадим Євтушенко, Олег Блохін

Головний тренер – Юрій Морозов

"Лаваль": Жан-Мішель Годар, Люк Перар, Жан-Марк Мітон, Мішель Сорен, Патріс Бозон, Жан-Поль Рабьє, Курт Янк, Тьєррі Гуде, Ерік Стефаніні, Жозе Суто, Умар Сене (Робер Біге 86)

Головний тренер – Мішель Ле Мілінер

Попередження: Віктор Хлус 89 – Умар Сене 84

Не часто в історії українських клубів бувало таке, що міжнародні матчі розглядалися як можливість покращити свій психологічний стан після невдач в національній першості. Те протистояння з "Лавалем" відігравало для "Динамо" саме таку роль. Кияни переживали важкі часи: ряд невдалих матчів в чемпіонаті СРСР вибили "динамівців" з колії. Плюс до всього, тяготила зміна поколінь. Лідери тогочасного "Динамо" – Блохін, Буряк, Хлус – потрохи відходили на задній план, а молодь не поспішала тіснити нестаріючих ветеранів.

А тут "Лаваль" – скромна за абсолютно всіма мірками команда...- Рідний стадіон, прекрасна осіння погода, чималі амбіції, хороший настрій. Цей вечір наче був створений для того, щоб київське "Динамо" прогриміло своїм класом в рамках міжнародного турніру. Юрій Морозов ризикнув побудувати команду в формації з трьома нападниками. Блохін, Євтушенко та Хлус – то була грізна сила в чемпіонаті Радянського Союзу, хоча на той час двоє з трьох нападників були далеко не в кращих своїх кондиціях. Блохін втратив колишні різкість та запал і мимовільно тяготив до гри у відтяжці- Хлус ще тільки-но оклигав від довготривалого лікування.

В поганій формі перебував і Леонід Буряк – ще один стержень, на якому трималося "Динамо" кінця 70-х – початку 80-х років. Втім, незважаючи на такі проблеми, кияни грали дійсно як фаворити. З самого старту поєдинку на французькі ворота обрушився шквал атак. Буряк з Блохіним розіграли комбінацію і вивели на удар Хлуса – не точно. Кілька кутових поспіль- черговий удар Хлуса – захист "Лаваля" ніяк не міг заклеїти щілини. Але "динамівці" були надто грубими, щоб просунутись крізь ті щілини і вразити ворота Жан-Мішеля Годара.

Скромна чарівність буржуазії. Динамо та французькі провінціали - изображение 1

Французи навіть не думали про контргру. Навіть номінальні нападники "Лаваля" – двоє легіонерів сенегалець Умар Сене та німець Клаус Янк - працювали більше з думками про захист. Їхні маневри перед штрафним майданчиком "Динамо" не спричинювали абсолютно ніякої загрози воротам Михайла Михайлова, але тримали в скованому стані захисників київської команди, не даючи змоги їм підключатися до наступу. Втім, кияни попереду справлялися й без допомоги оборонців. На ворота французів накочувалися лавини атак, але не було головного – не було голу. Спочатку лавальці нервували, але потім, коли взяв себе в руки капітан команди, потужний стоппер Патріс Бозон, всі спроби українців розбивалися наче хвилі об скелю. В рідкі моменти, коли та захисна скеля давала тріщини, чудово грав голкіпер Жан-Мішель Годар.

Так і проходив матч, аж поки кияни не втомилися...- Хвилини з 25-ї – 30-ї "Лаваль" вирівняв ситуацію і захищався вже не так боязко. В атаку французи не ходили (за перший тайм – тільки один прицільний удар в бік воріт Михайлова і жодного кутового), але й від своїх володінь гру відтиснули.

З початком другого тайму "Динамо" заграло новими барвами. Знову атаки, знову наповнені спортивною злістю спроби, але знову без результату. Ближче до завершення матчу гра киян звелась до примітиву – проходи по центру майже без використання флангів. Жан-Мішель Годар думками був завжди на крок попереду своїх суперників і цього вечора майже 50 тисяч глядачів на Республіканському стадіоні аплодували йому.

0:0 – обнадійлива по грі, але незручна по рахунку нічия. "Динамо" не змогло забити французам вдома бодай голу, але надію на те, що все буде гаразд, своїм вболівальникам подарувало.

Кубок УЄФА 1983/84. 1/32 фіналу

Матч-відповідь

28 вересня 1983-го року. Лаваль. 19:00

Стадіон ім. Франсіса ле Вассера. 20 000 глядачів

Головний арбітр: Ульріх Ніфенеггер (Швейцарія)

"Лаваль" (Фрація) – "Динамо" (Київ, СРСР) 1:0

Гол: Жозе Суто 34

"Лаваль": Жан-Мішель Годар, Люк Перар, Жан-Марк Мітон, Мішель Сорен, Патріс Бозон, Жан-Поль Рабьє, Тьєррі Гуде, Курт Янк (Джекі Пайяр 86), Ерік Стефаніні, Жозе Суто, Умар Сане

Головний тренер – Мішель Ле Мілінер

"Динамо": Михайло Михайлов, Олег Кузнєцов, Сергій Балтача, Василь Євсєєв, Анатолій Дем'яненко, Володимир Лозинський, Леонід Буряк (Михайло Олефиренко 28), Андрій Баль, Олександр Заваров, Вадим Євтушенко, Олег Блохін

Головний тренер - Юрій Морозов

Попередження: Володимир Лозинський 36

Драма і грандіозний спектакль в одному матчі...- Драма для "динамівців" з їх посередньою грою і відміненим чистим (принаймні, так говорять) голом Євтушенка, і спектакль для лавальців, які проводили перший в історії єврокубковий домашній матч. 20-тисячний стадіон вмістив навіть більше глядачів, ніж міг відповідно до технічних характеристик. Майже половина міста (в Лавалі на той час проживали приблизно 55 тисяч осіб) зібрались цього вечора на футбол...-

Французи непохитні. "Будемо грати так само, як у Києві, а потім ... Потім подивимося" ... – холоднокровно заявив наставник господарів, натякаючи, що ніхто, незважаючи на домашній статус поєдинку, не збирається ув'язуватись з "Динамо" у відкритий футбол. В Києві "автобусна" тактика принесла французам результат, тож на щось подібне "леопарди" надіялись і вдома. "Буде важко, але ми переможемо" – сказав як відрізав капітан "Лаваля" Бозон...-

Справді, французи вийшли на матч в тому ж складі, що й двома тижнями раніше у Києві. В "Динамо" було кілька змін. А ще Юрій Морозов був вимушений робити ранні корективи, бо Леонід Буряк випадав з гри: і в атаці не допомагав, і захисникам своїм не полегшував життя, постійно губившись десь в середині поля. Щоправда, вихід Олефиренка суттєво ситуації не змінив.

Силове перетягування канату на старті поєдинку виграли французи. Виборовши м'яча і територію, лавальці змушували киян помилятися: неточні передачі, провали в захисті, відсутність контратакуючої гри віщували "Динамо" проблеми. І ті проблеми знайшли киян на 34-й хвилині, коли фатально помилився Євсєєв, не зупинивши в цілому не дуже хитрий прохід Сене в штрафний майданчик "Динамо". В'юнкий африканець "забуксував" на Сергієві Балтача, але м'яча підхопив Рабьє і хитро відпасував вздовж воріт на Суто. Миттєвий удар головою – 1:0.

Скромна чарівність буржуазії. Динамо та французькі провінціали - изображение 2

Автор переможного голу - Жозе Суто

Після того кияни заграли інакше, але й французи не вчора народилися. Миттєве згортання всієї "атакуючої техніки" – і лавальці вже майже всім складом допомагають неперевершеному Годару, який, до слова, тільки в тому сезоні потрапив до команди. На 45-й хвилині "динамівцям" все-таки вдалося відправити м'яча за спину габаритному голкіперові, але піднятий боковим арбітром прапорець опустив киян на землю. Що там було – загадка й досі. Чи то офсайд, чи то десь арбітри поштовх вгледіли. Ні очевидці подій, ні телеглядачі так і не змогли сказати, що саме неправомірного судді побачили в епізоді, коли Євтушенко, випередивши опонента, коротким кивком голови спрямував м'яча в сітку французьких воріт після флангової подачі Заварова.

Але вішати всіх собак на арбітрів кияни права не мали. У них було ще цілих 45 хвилин, щоб таки забити гол непоступливим французам. Другий тайм матчу-відповіді нагадав київський поєдинок: швидкий, агресивний футбол українців не приносив "Динамо" дивідендів тільки через прямолінійність. Годар був занадто хороший, щоб підловити його такими примітивними прийомами. Фінальний свисток – і одна з найбільш епічних поразок в історії київського "Динамо". "У напруженому першому таймі ми були нітрохи не гірше киян. Хлопцями я задоволений. Кращі - Сане, Суто, Стефаніні, які створили для захисників "Динамо" чимало проблем. Кияни діяли потужно, методично, але важкувато. А з точки зору тактики досить примітивно" - післяматчевий коментар головного тренера "Лаваля" якнайкраще виразив всі "барви" гри "Динамо" в тому протистоянні.

Наступний єврокубковий сезон (1984/85) кияни пропустили, бо в чемпіонаті СРСР зайняли занадто низьке місце. А в кампанії 1985/86 був тріумф – "Динамо" виграло Кубок Кубків. То до керма команди повернувся великий Валерій Васильович Лобановський.

Історії властиво повторюватися. Але дуже хочеться, щоб в протистоянні з "Генгамом" команда київського "Динамо" не припустилася помилок тридцятирічної давнини.



Топ клубов мира


Топ игроков


Лучшие сборные

© Неофициальный сайт про Николая Федоренко - при публикации на вашем сайте наших материалов прямая ссылка обязательна!